Напівдовгошерстні Породи котів

Бірманська кішка.

Інша назва цієї породи – Священна бірманська кішка, одна з найдавніших порід. Належить до напівдовгошерстних порід. Вважається нащадком персв тв сіамців. Століттями ці коти були охоронцями буддіських храмів від гризунів.

Історія виникнення породи бірманська священа кішка.

Бірманські кішки одна з найдавніших порід.

Чому коти названі священними пояснює легенда про їх походження. Колись давно був у Бірмі храм Лао Цун. У храмі зберігалось зображення золотої богині. А ще при храмі жили коти. Серед котів у тодішнього настоятеля храму, якого звали Мун Ха, був улюбленець, на м’я Сінгх. Якось розбійники вирішили пограбувати храм. У сутичці настоятель був убитий прямо під час молитви. Тоді до мертвого священника підійшов кіт Сінгх і торкнувся його лапкою. І раптом сталося диво. Кіт змінився до невпізнання: жовті очі стали блактиними, як у богині; хутро набуло золотистого відтінку; мордочка, хвіст і лапи стали коричневими, як бірманська земля, але кінчики лапок залишилися білими, ніби символ доброчесності загиблого священника до якого доторкнувся кіт.

Чудо надихнуло решту священників і монахів. Вони відбили напад і прогнали розбійників. Коли пізніше монахи повернулися в храм, то були дуже здиовані, бо побачили, що всі коти храму зазнали таких самих перетворень, що й Сінгх. Коти оточили одного із священників і решта сприйняла це як знак, хто має стати новим настоятелем храму.
На початку ХХ століття цей бірманський храм довелося обороняти знову. Цього разу на допомогу монахам прийшили два європейця – мсьє Пейра та майор Рассел. Монахи були дуже вдячні захисникам і подарували їм пару котів із храму. Нажаль, кіт довгої подорожі до Франції не пережив. Кішка ж вижила і привела кошенят. Вважається, що всі сучасні бірманські кішки ведуть свій родовід саме від цієї пари тварин. Існує й інша верся, як коти з бірманського буддиського храму потрапили до Європи. Американський мільярдер Вандербільт дуже захоплювався Біірмою. Тож не дивно, що він не пошкодував грошей, щоб придбати двох кошенят та переправити їх до Європи.
Вперше офіційно порода була визнана у Франції у 1925 році. В 30-х роках ХХ століття коти бірманської породи вважалися рідкісними і буди дуже дорогими. Під час ІІ Світової війни порода ледве не зникла, так як вціліло лише кілька тварин. Зауважимо, що Бирамнська порода не єдина, що ледь не зникла через ІІ Світову війну, така сама доля ледь не спіткала Абісінську кішку. У 1960 році двох кошенят придбала американська заводчиця місс Грісволд. Завдяки кропіткій селекційній роботі породу вдалося не тільки врятувати а й покращити її фізеологічні та зовнішні дані. І вже у 1967 році бірманська порода була визнана у США, а трохи пізніше повернулась і у Європу.

Характерні ознаки породи бірманська кішка.

Дуже важлива ознака бірманської породи – симетричні білі носочки на лапках.

Тварини цієї породи мають вагу 5-6 кг. Бірманська священна кішка належить до півдовгошерстних порід. У неї витягнуте тіло, лапи середньої довжени великі й округлі, мордочка вузька. Забарвлення шерсті характерне для сіамкських котів: шерсть бежева або золотистого відтінку на тілі і більш темні маска, вуха, голова і хвіст. В забарвленні лап є важлива особливість: подушечки передніх лап з білими “рукавичками”, а задні мають білі “носочки”, які зі зворотного боку утворюють “шпори” у вигляді латинської літери V. Ідеальним вважається коли “рукавички” та “носочки” мають симетричний вигляд. Хвіст середньої довжини дуже пухнастий. Нечисленість та складність розведення породи полягає в тому, що навіть у батьків із ідеальними зовнішніми даними можуть народитися кошенята без “носочок” або “рукавичок”. Голова тварини кругла і широка з товстими щоками та “римським” носом, вушка округлі і широко поставлені середнього розміру. Очі округлі, злегка роскосі яскраво-синього кольору. Хутро довге і шовковисте майже без підшерстя, з пишним коміром та пухнастими штанцями. Є чотири кольорові варіації цієї породи: сіл-пойнт (світло-бежевий золотистий колір з плямами блакитного відтінку), блю-пойнт (білосніжний колір з плямами сіро-блакитного кольору), чокліт-пойнт (слоняча кістка з плямами кольору молочного шоколаду) та лайлек-пойнт (білий колір з рожево-сірими плямами).
Повністю забарвлення проявляється у кошенят після досягнення ними шестимісячного віку. Народжуються кошенята абсолютно білими.

Особливості догляду та характер бірманської кішки.

Бірманські кішки потребують уваги господаря, але ніколи не бувають нав’язливими.

Доглядати за котами цієї породи досить просто, оскільки шовковисте хутро майже не сплутується. Щоб шерсть завжди мала бездоганний вигляд достатньо два рази на тиждень її вичісувати (як правильно це робити читвйте у статті “Як правильно розчісувати кота”), під час линьки це слід робити частіше. Раз на місяць тварин треба мити (як це робити описано у статті “Як правильно помити кота”). Два рази на місяць необхідно протирати вуха вологою серветкою або ватним тампоном.
Бірманські кішки мають удовий характер: вони ласкаві, але не нав’язливі; грайливі, але не спричиняють гармидер, легко уживаються з іншими домашніми тваринами. Дуже люблять дітей.
У ранньму віці кошенята проявляють гіперактивність. Вони здатні бігати й гратися без відпочинку цілісінький день. Дорослі тварини залишаються грайливими до до досягнення поважного віку. Коти можуть гратися кілька разів на день, тож у них має бути свій куточок для розваг. Подібно до собак люблять гратися з господарем в “апорт”. Нявкають бірманські коти рідко і дуже тихо, ці звуки більш схожі на муркотіння.
Слід пам’ятати, що ці коти не люблять самотність, проте відчувають настрій господаря і знають коли ластитися, а коли краще бути осторонь. Вони інтуітивно розуміють що можна, а що ні.

До яких хвороб мають схильність бірманські кішки.

Бірманські кішки не вміють зістрибувати навіть з невеликої висоти.

У котів цієї породи, як правило, відмінне здоров’я. генетичних хвороб у бірманських кішок не виявлено. Слід зауважити, що ці коти бояться протягів, опадів та низьких температур тому не варто випускати їх на вулицю в холодну пору року. Бірми не вміють добре зістрибувати, тому падіння навіть з невеликої висоти може призвести до травм кінцівок.
Як й усі домашні тварини потребують періодичного огляду ветеринара та вчасної вакцінації.

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *