Короткошерстні Породи котів

Бурманська кішка (Бурма)

Історія виникнення породи бурма.

Світ відкрив цю породу у ХХ столітті.

Порода родом із Бірми, так само як і священна бірманська кішка.
Як і корат кішка схожа на бурманську згадується у “Книзі віршів про кішок” – давній східній книзі. У давні часи бурма вважалась священною твариною, яка приносить щастя та багатство. Тому не дивно, що жила вона у храмах та найбагатших домах Бірми.
До початку ХХ століття ці кішки жили тільки у Бірмі. Проте усе змінилось у ХХ столітті.
У 1930 році лікар Дж. Томпсон придбав у Каліфоннії привезену із Південно-Східної Азії кішку на ім’я Вонг Мау. Вона була темно-коричневого кольору, дуже незграбна, але сповнена неповторного східного шарму. Для східної красуні почали шукати відповідного жениха. Після довгих пошуків було вирішено, що найкращим варіантом для неї буде дуже схожий на неї сіамський кіт окрасу сил-пойнт. Кошенята першого виводку були схожі на кішок сучасної породи тонкін. А от серед онуків Вонг Мау вже були представники перших чистих ліній бурми. Вже у 1938 році на виставці у США завдяки зусиллям Дж Томпсона були представлені перші кішки бурманської породи.
Досить довго бурма вважалась підвидом сіамської кішки. Часом навіть її називали дуже невдалою гілкою сіамської породи. Нащастя очевидні відмінності між обома породами у фенотипі, характері та походженні дозволили виділити бурма у окрему породу. Тож, наразі ці кішки у світі користуються великою популярністю.
Офіційно нову породу зареєструвала американська асоціація фелинологов CFA в 1936 р. На межі 50-60 рр.. CFA було прийнято загальний стандарт для кішок бурманської породи. Сьогодні існує два стандарти бурма: американський та європейський.

Характерні ознаки породи бурманська кішка.

Шерсть бурманської кішки шовковиста, дуже коротенька і майже без підшерстя.

Кішки середнього розміру стрункі та сильні. За статурою вони щось середнє між кремезними британцями та витонченими сіамцями.
Голова у бурманської кішки дещо заокруглена, з широкими скулами. Вуха середньої величини з ледь заокругленими кінчиками. Віддаль між вухами велика а самі вуха повинні бути ледь нахилені вперед. Ніс середньої величини з зарактерною добре вираженою виїмкою. Підборіддя сильне. Очі великі широко поставлені. Верхня лінія ока по-східному переходить до носа, а нижня заокруглена. Колір очей – усі віддтінки жовтого, але найбажаніший золотисто-жовтий відтінок.
Хвіст середньої довжини, без потовщення в основі та без заломів та інших дефектів.
Груди міцні широкі, у профіль “колесом”. Кінцівки міцні, але відносно тонкі. Передні ноги трохи коротші за задні. Лапи витончені, овальні.
Кішка повинна виглядати міцною та м’язистою але без жодного натяку на надлишкову вагу.
Шерсть дуже коротка, щільно прилягає до тіла, майже без підшерстя. Нижня частина тіла помітно світліша за верхню не залежно від забарвлення тварини. Маска на мордочці, вуха, ноги та хвіст мають інтенсивніше забарвлення.
Не допускаються тигрове забарвлення та білі плями.
Забарвлення бурманської кішки теплозалежне – при значному зниженні температури навколишнього середовища забарвлення маски на мордочці, кінчиках лапок, хвості та спині стають темнішими.
Зовсім недавно було виведено чисто білих бурма, які дуже популярні зараз у Австралії. Але нажаль це забарвлення у Європі та США не визнається.
Кошенята народжуються значно світлішими. Остаточного забарвлення вони набувають коли їм виповнюється рік.

Особливості догляду та характер породи бурманська кішка.

Бурманська кішка дуже розумна. Вона самостійно може навчитися відкривати двері.

Характер бурманської кішки дуже миролюбний і не агресивний. Кішка енергійна, активна, лекго йде на контакт. Їй цікаво абсолютно все що відбувається навколо. Самотність вона переносить дуже важко, але товариство інших тварин може виправити ситуацію. З іншими кішками та собаками вона уживається без проблем. На відміну від багатьох інших східних порід бурма не балакуча.
Хоча кішки цієї породи можуть здаватися вайлуватими та незграбними, проте вони дуже рухливі та стрибучі, тому у домі варто обладнати для них спеціальне котяче “дерево”.
Бурма зважаючи на її декоративний вигляд та товариський характер чудово підходить для утримання у квартирі.
Головний недолік породи – їх природна цікавість. Тому не забувайте зачиняти двері на вулицю, а на вікна варто поставити спеціальні сітки.
Кішки-мами бурма дуже турботливі. Вони старанно прищеплюють своїм кошенятам гарні манери.
Бурма не потребує складного догляду. Проте необхідно щодня протирати шовкову шубку бурми щоб видалити бруд, жир, відмерлі лусочки шкіри та шерсті. В ідеалі краще це робити шматочком замші, але якщо його нема можна використати ледь вологу серветку з натуральної тканини. Така процедура також стимулює кровообіг і поліпшує стан шерсті та шкіри кішки. Раз на тиждень необхідно вичісувати кішку спеціальною рукавицею або гумовою щіткою.
Мити бурманську кішку тоді, коли на думку господаря її шерсть стала брудною. І не забувайте щотиждня протирати кішці вуха.

 До яких хвороб має схильність бурма.

Бурма має міцне здоров’я. Не зафіксовано схильності цієї породи до до спадкових хвороб.

Бурманська кішка має чудовий апетит тому варто слідкувати за вагою вашого вихованця і не перегодовувати його.

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *