Короткошерстні Породи котів

Бурмила

Історія виникнення породи бурмила.

Бурмила справжня аристократка родом із Великобританії.

Як і більшість сучасних порід бурмила родом із Великобританії. Ця короткошерстна порода з’явилась зовсім випадково. У баронеси Міранди фон Кірхберг жили кішка лілової бурманської породи та кіт перської шиншили. У 1981 році у цієї пари кішок з’явилися кошенята. Малеча була надзвичайно чарівною й баронеса вирішила, що ці кошенята повинні започаткувати нову породу. Назву порода отримала від поєднання назв батьківських порід: бурманська та перська шиншила – бурмила.
У 1984 році у Англії було зареєстровано клуб любителів бурмила. У 1989 році порода визнана Французською центральною спілкою любителів кішок – SCFF. У 1994 році Міжнародна федерація європейських любителів кішок FIFe також визнала цю породу. Проте у Франції бурмила дуже рідкісна.
В Україні порода маловідома і через це надзвичайно рідкісна.

Характерні ознаки породи бурмила.

Очі бурмила – усіх відтінків зеленого кольору, але найбільше цінуються тварини з яскраво-зеленими очима.

Бурмила – кішка середнього розміру. Середня вага представників породи 4-7 кг.
У бурмили голова середнього розміру, округлої форми. Мордочка широка та коротка. Щоки округлі та об’ємні. У котів щоки більш обвислі ніж у кішок.
Вуха в основі широкі із заокругленими кінчиками, широко поставлені, трохи нахилені вперед.
Очі великі, широко посаджені, розріз очей орієнтальної форми нагадує півмісяць. Колір очей – усі відтінки зеленого. Особливо цінуються тварини із очима яскраво-зеленого кольору. У кошенят та молодих тварин віком до двох років допускається жовтий відтінок очей, а у кішок кремового, рудого та черепахового забарвлення очі можуть бути бурштинового кольору.
Плечі та стегна бурмила мають однакову ширину. Для тварин цієї породи характерна міцна статура, широкі груди округлої форми, добре розвинута коротка шия.
Кінцівки кішки міцні з добре розвинутими м’язами. Лапки круглі або у формі еліпса. передні лапи трохи коротші за задні. Хвіст середньої товщини довгий або середній, який від основи до кінчика звужується, кінчик заокруглений.
Шерсть тонка, блискуча та коротка, але трохи довша, ніж у бурманських кішок. Є золотистого або сріблястого кольору підшерсток. Як і у абисінської кішки шерсть має тіпінгове забарвлення. При добре вираженому тіпінгу кінчики шерстинок можуть мати шоколадне, кремове, руде, коричневе, лілове або блакитне забарвлення. Біля живота колір шерсті світліший, а на мордочці, хвості та спині – темніше.
Стандарти породи визнають чотири види забарвлення бурмили:
затушовані – коричневі та лілові;
димчасті – чорні та шоколадні;
суцільні забарвлення – чорні черепахові, кремові, чорні британські, бомбейські;
тигрові – крапчато-чорні та крапчато-блакитні.

Особливості догляду та характер породи бурмила.

Бурмила – дуже балакуча кішка.

У бурмили спокійний врівноважений характер. Якщо у вашому домі живуть інші кішки чи собаки, вона знайде з ними спільну мову. Не конфліктна й миролюбна порода, яка поєднала найкращі риси перської та бурманської порід: доброту, слухняність, відданість господареві, грайливість.
Бурміла дуже балакуча кішка, а ще вона дуже погано переносить самотність. Тому найкраще ця порода підійде великим сім’ям та людям, які багато часу проводять удома. Зовсім не підійде ця порода тим, хто рідко і мало буває вдома.
Доглядати за цими кішками досить просто. Хутро розчісувати необхідно раз на тиждень спеціальними щітками з натуральної щетини. Мити бурмилу необхідно в міру забруднення. Також необхідно раз на тиждень оглядати вуха та протирати їх вологою серветкою, змоченою у теплій кип’яченій воді.

До яких хвороб має схильність бурмила.

Кішки цієї породи загалом мають міцне здоров’я і при відповідному догляді та правильному харчуванні в середньому живуть 15 років і більше. Проте, бурмила має схильність до полікістозної хвороби нирок, а це може призвести до ниркової недостатності.

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *