Здоров'я котів та їх власників

Чи потрібна вакцинація кішок?

Що таке вакцинація і чому її необхідно робити.

Захворіти може навіть кішка яка ніколи не виходить із дому.

Вакцинація – це процес коли тварині вводять ослаблених и вбитих збудників визначенної хвороби. Тварина хворії у дуже легкій формі або й зовсім не помітно. У результаті вакцинації виробляється імунітет, який захищає кішку від хвороби.
Під час вакцинації обов’язково заводять ветеринарний паспорт тварини у який записують дату щеплення та наклеюють ярлики з пляшечок використаної вакцини (там є код, штрих-код та назва вакцини). Це необхідно для вивезення тварини за кордон, для госпіталізації та ветгостиниць.
Якщо кішка не виходить на вулицю, то ймовірність захворіти інфекційним захворюванням у неї меньша ніж у тварини, яка постійно гуляє, але все одно є. Хоч ваша кішка й лишається дома, але ви виходите на вулицю живуть бездомні кішки, які можуть хворіти на панлейкопенію чи рінотрахеїт. Коли ви повертаєтесь додому, то можете принести на взутті чи на одязі вірус. Тому хворобу краще попередити ніж лікувати. Це краще і для кішки і для вашего бюджету байдуже чи виходить вона на вулицю чи ні.
Вакцинація є обов’язковою якщо кішку необхідно вивезти закордон чи якщо ви збираєтесь із нею у подорож.

Від яких хвороб необхідно зробити щеплення й чому.

Щоб щеплення було результативним вакцина повинна правильно зберігатись., а тварина повинна бути правильно підготована до процедури.

Зараз кішок найчастіше щеплюють від панлейкопении, ринотрахеїту, каліцівіроза і сказу. Нащастя на відміну від інших «Найнебезпечнішіх вірусних захворювань кішок»  для вище перерахованих хвороб існують вакцини.  Про сказ у кішок та панлейкопенію варто розповісти більш детально та окремо, а наразі трохи про ринотрахеїт та кальціовіроз, щоб ви мали уявлення чим ці хвороби загрожують вашим улюбленцям.

Ринотрахеїт
Збудником хвороби є вірус, який передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період 1-7 днів. Хвороба вражає очі та органи дихання. На початку тварина починає чхати, згодом з’являється нежить. Апетит, поведінка та загальний стан кішки при цьому не міняються. Згодом появляється набряк та гнійні виділення з очей. Пізніше починається запалення дихальних шляхів. Підвищується температура тіла. Можлива поява стоматиту. Тварина починає задихатись. Смертність 5-20%.

Кальцевірус.
Головний симптом – виразки у ротовій порожнині. Спочатку вони не великі, тому на ранніх стадіях хворобу можна сплутати із стоматитом. Згодом виразки набухають та лускають, а під ними йде некроз тканин. Побічні симптоми – чихання, конюнктивіт, невелике підвищення температури тіла. При запущеній стадії хвороби вражаються легені. У цьому випадку смертність сягає 30%, але на ранніх стадіях хвороба лікується досить успішно.

Дехто з власників кішок відмовляється від вакцінації бо бояться, що їх улюбленець може захворіти від вакцини. Цей страх є безпідставним, оскільки зараз використовують вакцини із вбитими збудниками хвороб. Існують вакцини із ослабленими збудниками хвороб, але це не ті вакцини, які використовують проти вірусних захворювань. Проте вакцинація може стимулювати розвиток вже наявної хвороби. Тож, у цьому випадку ви дізнаєтесь про хворобу раніше ніж вона себе проявила б. Не щеплені кішки важче переносять хвороби й смертність серед них, особливо серед молодих віком до 3-х років та старих особин, вища ніж серед щеплених тварин.

Всі вище перераховані хвороби небезпечні тільки для кішок, люди на них не хворіють.

Коли треба робити щеплення.

Перше щеплення кошеняті необхідно робити у війі 2-3 місяці.

Робити перші щеплення раніше ніж у 6-8 тижднів немає змісту так як кошеня захищене антитілами мами-кішки, які воно отримує разом із молоком. Десь у віці 2-3 місяці материнський імунітет перестає діяти, бо у цьому віці імунна система кошеняти розвивається повністю та починає працювати.
Можно робити щеплення пізніше ніж у 2-3 місяці але це ризиковано бо кошеня буде беззахисним проти інфекцій. Вуличні кішки стикаються із інфекціями кожен день тому кошенята, яким пощастило вижити, набувають імунітет природним шляхом. У домашніх кішок імунітет слабший.
Через 3-4 тиждні після першого щеплення необхідно зробити ревакцінацію використовуючи той самий препарат. Це потрібно для того, щоб у кошеняти воробився стабільний імунітет. Однієї вакцінації для отримання довготривалого імунітету не досить.
Наступна вакцінація проводиться у віці 6 місяців і крім щеплення від вище перерахованих хвороб додається ще вакціна від сказу. Щеплювати від сказу раніше ризиковано бо це більш «важка» вакцина. Тому краще якщо імунна система до моменту вакцінації буде реагувати швидше. А швидше вона реагує, якщо стикалась раніше із хворобою.
В подальшому вакцінацію від 4-х хвороб проводять раз у рік.

Яким тваринам щеплення робити не можна.

Перед вакцинацією тварину повинен оглянути ветеринарний лікар.
Не можна робити щеплення:

  1.  Вагітним кішкам – це негативно впливає на потомство.
  2.  Кішки які годують кошенят.
  3.  Тварини заражені глистами, блохами, кліщами іншими паразитами, а также грибковими захворюваннями. Не можна також вакцинувати тварину одразу після дегільмінтизації, необхідно зачекати принаймні 10 днів.
  4. Хворі, ослаблені та тварини із підвищеною температурою – їх імунітет вже бореться із хворобою, вакціна може його остаточно підірвати. Якщо тварина була прооперована вакціонувати її можна не раніше ніж через місяць. Хіругрічне вручання після вакцінації можна проводити тільки через 2-3 тиждня. Не можна щеплювати тварин яким застосовують чи застосовували не давно імуносупресори (імуносупресанти) та специфічні сироватки, необхідно щоб після застосування цих препаратів пройшло хоча б 2-3 тиждня.
  5. Не рекомендується робити щеплення в період тічки, якщо немає гострої необхідності. До запланованої вагітності кішку необхідно вакцінувати мінімум за один – два місяці.
    До якого віку можна проводити вакцинацію тварини однозначної відповіді немає. Якщо кішці 8 років – так, а якщо 13-15 років – швидше за усе імунітет у неї вже ослаблений. Чи можна вакцинувати старшу тварину вирішує ветеринар після її огляду.
    Як підготувати тварину до вакцінації.

Перед вакцинацією необхідно провести дегельментизацію.
Тварину необхідно зважити, обрати препарат для дегельментизації та за 10 днів (плюс-мінус 2-3 дні) прогнати паразитів. Таку процедуру з метою профілактики необхідно проводити раз на 4-6 місяців, навіть якщо візуально у посліді тварини глисти не спостерігаються. Це потрібно робити для того, щоб мати впевненість що кішка не ослаблена гельмінтами і вакцінація не викличе ускладнень.
Дегельмінтизація не шкодить здоров’ю кішки бо препарати діють на гельмінтів а не отруюють організм тварини. Тим хто вважає, що тварина не може підхопити гельмінтів бо не виходить на вулицю варто знати, що паразитів кішка може підхопити з вашого взуття, із їжі (наприклад, сирої риби чи м’яса) навіть від вас чи ваших дітей. Кошенят може заразити кішка-мама, навіть під час вагітності.
Якщо у тварини були віявлені глисти, то необхідно провести повторну дегельмінтизацію через 10-14 днів після першої процедури. І тільки після цього робити вакцинацію.
Якщо триразовий (з інрервалом у 2 тиждня) аналіз калу показує відсутність глистів /яйца глистів, то можна стверджувати, що гельмінтів у кишківнику тварини нема.
Перед тим, як давати препарат для дегельментизації уважно прочитайте інструкцію, особливо зверніть увагу на те скільки необхідно препарату на вагу тварини, чи є залежність від режиму годування та термін придатності.
Не можна дегельмінтизувати хворих, ослаблених тварин, у перші 2-3 тиждня після родів, кошенят молодше 2-х тиждневого віку та вагітних до останньої тритини вагітності. Годуючих та вагітних кішок дегельмінтизувати тільки у разі необхідності та під наглядом ветеринарного лікаря.

Види вакцин та процедура вакцинації.

Сучасні вакцини дозволяють виробити стійкий імунітет до однієї чи одказу кількох вірусних інфекцій.

Вакцини бувають двох видів: живі та вбиті (корпускулярні). Живі вакцини виготовляють із ослаблених штамів мікроогранізмів зі стійко закріпленою авірулентністю (нешкідливістю). Вакцинний штам після введення розмножується в організмі щепленого та викликає вакцінальний інфекційний процес. У більшості щеплених тварин вакцинальна інфекція проходить без виражених клінічних симптомів та призводить до формування стійкого імунітету.
Корпускулярні вакцини містять вирощені та вбиті (інактивовані) за допомогою теплової/хімічної обробки віруси та їх компоненти. В наслідок чого патогени втрачають життєздатність, але зберігають антигенні та імуногенні властивості.
Також вакцини поділяють на ті, які захищають тільки від одної хвороби та комплексні (захист від кількох хвороб). Наприклад, вакцина “Nobivac TRICAT” захищає кішок від панлейкопенії, ринотрахеїту та кальцівіроза, а “Nobivac R” ще й від сказу.
Доза вакцини від вірусних інфекцій та вакцина від сказу не разраховується на вагу, завжди ставиться повна доза, яка є у флаконі. Залежно від препарату чи препаратів ін’єкцій може бути одна або дві.
Не залежно від виду вакцини зберігати їх при кімнатній температурі можна не більше 2-х годин. Тому ветклініки щеплюють тільки ті вакцини які купують самі бо ці вакцини точно правильно зберігалися.
Після вакцінації лікар повинен відмітити у ветпаспорті дату, наклеїти штрихкод вакцини, поставити печатку клініки, особисту печатку лікаря та підпис, номер вакцінації (від сказу) з журналу реєстрації.
Після першої вакцинації необхідний карантин 2 тиждня, тобто необхідно на цей час обмежити контакти кішки з не щепленими тваринами та не випускати її на вулицю. Якщо решта щеплень зроблені вчасно – карантин не потрібен.

Побічна реакція та ускладнення після вакцинації.

Передбачити як зреагує на вакціну організм окремої тварини, навіть якщо препарат уже раніше їй вводився, не можливо. На наступний день після вакцінації, особливо першої, кішка може бути сонливою, млявою, «сумуватиме» – мало грається, сумно дивиться, ображається, не матиме апетиту. Можливе підвищення температури тіла в продовже 1-2 днів, доноразова рвота, одноразовий пронос. Дуже рідко після вакцинації у деяких тварин можуть спосттерігатися алергічні реакції, невеликий набряк у місці ін’єкції, які зникають через 1-2 тиждні і не потребують додаткового лікування.
Інші симптоми вважаються ускладненнями їх лікують симптоматично. Якщо рвота чи пронос повторюються більше ніж один раз необхідно негайно звернутися до ветеринарної клініки!
Варто пам’ятати також, що після щеплення імунітет виробляється не одразу, а через 2-4 тиждні.

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *