Породи котів

Манчкін.

Історія виникнення породи манчкін.

Коти-такси родом із США

Дуже рідкісна порода родом із США. Візитною карткою її є дуже короткі кінцівки при тому, що решта частин тіла нормального розміру. Мають прізвисько кішки-такси, а у Німеччині кішок цієї породи кличуть “кішки-кенгуру”. Назву порода отримала на честь маленьких чоловічків із казки американського письменника Ф.Баума “Чарівник із країни ОЗ”.
Порода виникла у результаті природної мутації. У перше коротколапі кішки з’явилися у Англії у 1930 році. Були навіть розпочаті роботи по створенню нової породи й було отримано чотири покоління цих кішок. Але ІІ Світова війна, що розпочалась звела всю роботу на нівець. Війну тварини не пережили.

У 1983 році у Луізиані в США Сандра Хочнедл знайшла чорну бездомну кішечку з дуже коротенькими лапками. Кішка отримала ім’я Блекбері (Ожинка). На огляді у ветеренара виявилось, що кішка чекає кошенят. Кошенята успадкували від мами короткі лапки.

В перше порода демонструвалась на виставці у Нью-Йорку у березні 1991 року. У результаті тривалих досліджень генетики прийшли до висновку, що ген, який відповідає за короткі лапи не викликає негативних змін у опорно-руховому апараті кішок, на відміну від такого ж гену у коротколапих собак. Проте й досі де-які фелінологи вважають генетичну особливість манчкінів хворобою, приводячи як аргумент шотландську висловуху.  У 1995 році Міжнародна асоціація кішок (ТІСА) надала манчкінам тимчасовий статус нової породи заявивши, що не буде реєструвати нові породи отримані шляхом схрещування високопородних кішок з манчкінами.

Характерні ознаки породи манчкін.

Колір шерсті манчкінів може бути будь-яким.

За завнішнім виглядом манчкінів поділяють на: стандартних (з короткими лапами) та не стандартних (їх лапи трохи довші).

Довжина тулуба середня. Голова має форму широкого клина, пропорційна тілу, чоло плоске з плавним переходом до носа. У дорослих котів голова може бути дещо більшою.
Вуха порівняно із тілом середні або великі. Очі великі та виразні за формою схожі на волоський горіх. Колір очей насичений та рівномірний.
Шия середньої довжини, м’язиста.
Лапи короткі, масивні. Задні лапи довші за передні. Допускається стандартом невелике викривлення лап. Подушечки лапок круглі, масивні.
Згідно стандарту породи манчкіни бувають короткошерстними та довгошерстними. Шерсть довгошерстних довга, шовковиста з не великим підшерстям. У короткошерстних довжина шерсті середня, на дотик шерсть схожа на плюш. Забарвлення може бути будь-яким. Довгошерстні кішки найчастіше можуть мати димчасте забарвлення, среблясте чи біколор. Короткошерстні – колор-пойнт, мінкі та сіамський.
Середня вага кішок цієї породи – 2-3 кг. Коти дещо більші та важчі.

Особливості догляду та характер манчкін.

Манчкіни полюбляють завмирати присівши на бедра й витягнувшись стовпчиком, що робить їх схожими на ховраха.

Кішки породи манчкін дуже розумні, товариські та ласкаві. Їх можна легко привчити до шлейки та вигулювати як собаку. Вони легко знаходять спільну мову із дітьми і чудово підійдуть сім’ям де дітей багато. Манчкін із задоволенням складе їм компанію у іграх.

Ці кішки чудово підійдуть тим, хто полюбляє подорожі але не хоче розлучатися із своїми улюбленцями, так як вони не тільки компактного розміру а ще й дуже слухняні.

Через короткі лапки манчкіни не можуть високо стрибати, але лазають по деревах та бігають вони швидше ніж кішки інших порід із звичайною довжиною лап. Вони мають кумедну особливість, яка вирізняє їх з поміж інших порід, манчкіни, ніколи не встають на задні лапи. Вони присідають на бедра після чого витягуться спираючись на хвіст. У такій позі вони можуть знаходитись дуже довго.
Вам може здатися, що манчкіни беззахісні та безпорадні, наприклад, у котячих бійках, проте це не так. Вони мають надзвичайно швидку реакцію і в разі потреби можуть себе захистити.

На протязі усього життя манчкіни зберігають грайливість та життєрадістність кошенят.

Манчкіни не потребують особливого догляду. Тварин з довгою шерстю треба вичісувати два рази на тиждень так як їх шерсть легко збивається у ковтуни, а з короткою – один раз. Мити манчкіна треба тоді, коли його шубка, на думку господаря, стала брудною. Необхідно постійно стежити за станом вух та очей манчкінів, якщо необхідно очищайте їх серветкою змоченою у теплій  кип’яченій воді.

До яких хвороб мають схильність манчкіни.

Хоча високо стрибати манчкіни не можуть, але бігають вони значно швидше за кішок із звичайною довжиною ніг.

Мутація, що вкоротила манчкінам лапи на здоров’я кішок негативно не вплинула. Їх хребет має таку саму довжину й такий самий рухливий як і у звичайних кішок. Тож, загалом манчкіни мають міцне здоров’я. Проте, не варто нехтувати плановими оглядами у ветеринара та забувати про щеплення.

Єдине генетичне захворювання до якого манчкіни мають схильність – це лордоз. Це захворювання призводить до ослаблення м’язів які тримають хребет через це він може опуститися у гружну клітину й заважати нормальній роботі серця та легеней.

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *