Напівдовгошерстні/короткошерстні Породи котів

Орієнтальна кішка

Історія виникнення породи орієнтальна кішка.

Орієнтальні кішки так само як і сіамські родом із Таїланду

У давніх рукописах знайдених у Таїланді є малюнки на яких зображена витончена кішка дуже схожа на сіамську. Але на відміну від сіамської кішки її шубка має суцільне забарвлення.

На прикінці ХІХ століття орієнтальні кішки разом із сіамськими були завезені із Таїланду до Англії. Проте на де-який час орієнтали залишалися у тіні сіамців через незвичне забарвлення останніх. Дійшло навіть до того, що у 20-х роках ХХ століття їх не допускали до участі у виставках. На щастя, у 60-х роках все змінилось. У світі стало модним усе що мало східне походження у тому числі й східні кішки з “не сіамським” забарвленням.

Перші кішки орієнтальної породи у США потрапили у 1956 році. А вже у 1958 році було прийнято попередній стандарт породи. Реєстрація тварин нової породи розпочалась у 1974 році. Повного визнання породи американські заводчики домоглися у 1977 році. Того ж року відбулась всесвітня виставка на якій орієнтальна кішка потрапила у десятку кращих. У 1995 році було офіційно визнано двуколірне забарвлення орієнталів, так званий біколор. У 1997 році визнання отримали довгошерстні орієнтали.

Наразі східна короткошерстна кішка та сіамська кішка належать до однієї породної групи, мають спільний стандарт та можуть розводитись разом. Від сіамської орієнтальна кішка відрізняється кольором очей та забарвленням.

Характерні ознаки породи орієнтальна кішка.

Від сіамської кішки орієнтальна відрізняється кольором шубки та очей.

Голова кішок орієнтальної породи подібна формою на клин. Шия довга та струнка. Ніс довгий та рівний. Вуха широкі в основі, великі та закруглені, повинні продовжувати форму голови. Мордочка загострена, вузька, з добре помітним підборіддям. Лінії вух та голови повинні утворювати рівнобедрений трикутник. Очі мигдалеподібні, середнього розміру, посажені косо але без косоокості. Усі фелінологічні організації у своїх стандартах допускають колір очей тільки насичено зелений. Вийнятком є білі орієнтали у яких допускається зелений, блакитний або гетерохромія очей.

Тіло струнке, довге, м’язисте з тонким кістяком. Згідно стандартів стегна повинні бути ширше ніж плечі. Кінцівки довгі й витончені, пропорційні тілу. Згідно європейських стандартів хвіст повинен бути довгим і до кінчика звужуватись. Передні кінцівки зазвичай коротші за задні.

У короткошерстних орієнталів хутро тонке та блискуче, щільно прилягає до тіла, підшерстя майже нема. У довгошерстних – тонке, шовковисте хутро, середньої довжини без підшерстя.

Тварини орієнтальної породи зазвичай середнього розміру, але коти більші за кішок.

Згідно стандартів, допускається більше 40 різновидів забарвлення орієнтальної породи. У той час як заводчики говорять про існування понад трьохсот різноманітних кольорів та відтінків забарвлення. При тому, що розвиток породи починався із суцільних забарвлень – блакитного, коричневого, червоного, лилового. Найбільш цінними у короткошерстних орієнталів вважаються забарвлення з малюнками таббі, бо на короткій шерсті плями, полоси та мармурові розводи дуже ефектно виглядають на короткій шубці.  Також існують складніші забарвлення такі, як фавн та цінамон. Найрозповсюдженішими кольорами є чорний та шоколадний. У Таїланді, на батьківщині орієнталів найбільше цінуються кішки блакитного та мідно-коричневого забарвлення.

Особливості догляду та характер орієнтальної кішки.

Орієнтали легко призвичаюються до прогулянок на шлейці.

Орієнтальні кішки мають три риси, які вирізняють їх з поміж інших: величезна любов до господаря, постійне бажання попоїсти та велика балакучість. Ці кішки відчувають потребу у спілкуванні із сім’єю при тому, що у порожній квартирі вони волати не будуть.

Орієнтальні кішки не люблять самотності. А ще вони шалено люблять коли господар їх гладить, пестить, вони потребують тісного контакту із господарем. Коли господар вдома кіт постійно на ньому. Кішки цієї породи дуже грайливі і товариські, щоб привернути до себе увагу, вони можуть не тільки муркотати а й досить настирливо нагадати про себе. У орієнталів дуже мелодійний голос і вони люблять побалакати із господарем. Це довірливі, послушні, відкриті тварини, які легко піддаються дрессеруванню, люблять мандрувати, а ще подібно до собак носити у зубах іграшки та дрібні предмети. Як правило, кіт обирає одну людину й приділяє їй усю свою увагу, та усюди супроводжує. Орієнтали зберігають активність та грайливість й у зрілому віці. Добре ладнають із дітьми та тваринами. Якщо ви вирішили придбати кошеня цієї породи, то майте на увазі, що це непосидюча, невгамовна кішка-компаньйон, яка стане вам справжнім другом.

Особливістю орієнтальної породи кішок є те, що вони люблять попоїсти.  Насправді граційні, вишукані, витончені орієнтали страшенні ненажери. Вони швиденько розправляються із отриманою порцією їжі та вимагають ще, а якщо на кухні у вас є щось смачненьке на столі будьте певні,  “голодна” киця спробує це поцупити. Тому, щоб у майбутньому ваш улюбленець не страждав від ожиріння й не мав проблем із здоров’ям, зокрема із серцем, не потурайте йому в обжерливості.

Через відсутність підшерстя, доглядати за хутром орієнталів досить легко. Досить один раз на тиждень розчісувати їх та мити по мірі забруднення. Не забувайте раз у тиждень оглядати їх вушка та очі.

  До яких хвороб має схильність орієнтальна кішка.

Орієнтальні кішки мають досить міцне здоров’я. При правильному догляді, утриманні та харчуванні вони живуть дуже довго. Спекцифічних хвороб до яких мають схильність орієнтали нема. Проте є дві проблеми – прогресуюча атрофія сітківки ока та синдром плоскої грудної клітини.

Синдром плоскої грудної клітини -генетичне захворювання, яке призводить до деформації грудної клітини. Розвивається тільки у кошенят і може призвести до смерті.

Прогресуюча атрофія сітківки ока – спадкова хвороба при якії руйнуються клиітинисітківки,і тварина внаслідок цього може повністю чи частково втратити зір. Хвороба може початись як у зрілому так і у молодому віці. Діагностувати хворобу може тільки спеціаліст у ветеринарній клініці за допомогою спеціального обладнання. Тому раз у рік не забувайте показувати вашого улюбленця ветеринарному лікареві.

 Близька генетична спорідненість до сіамської породи несе можливий ризик спадкових хвороб, таких як кардіоміопатія та амілоідоз печінки. Є також ризик виникнення стоматологічних захворювань, котячої астми та хвороб верхніх дихальних шляхів.

 

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *