Короткошерстні Породи котів

Сіамська кішка.

Країна походження породи Тайланд, колись мала назву Сіам. Сіамська кішка одна з найвідоміших та найдавніших порід. Власне від сіамької кішки успадкували характерне забервлення бірманська, гімалайська та регдолл.

Історія походження сіамської породи.

Сучасна сіамська кішка нагадує гепарда у мініатюрі.

Фелінологи вважають, що сіамська кішка веде свій родовід від місцевої бегнальської. Вважається, що сіамська порода кішок з’явилась більше ніж 600 років тому. У давнину кішки цієї породи цінувалися дуже високо тому дозволити собі їх могли тільки особи королівської крові. У Національній бібліотеці Тайланду зберігається унікальний старовинний манускрипт  «Tamra Maew» – «Трактат про кішок». На думку вчених дата написання цього твору 1350-1767 роки. Власне головними героями цїєї книги є сіамські кішки.

У другій половині ХІХ століття правитель Сіаму подарував 50 сіамьских кішок високопоставленим особам у Європі. 1870 році англійський консул привіз до Лондона із Бангкоку цей незвичний дар. Витончені кішки з незвичним забарвленням шубки швидко стали дуже популярними у столиці Британської імперії. Зокрема шанувальницею екзотичних кішечок стала королева Вікторія. Захоплення породою стало на стільки великим, що у 1901 році був навіть створений британський Клуб сіамських кішок, а у 1902 році був затверджений стандарт породи.
Пізніше з Великобританії сіамські кішки були вивезені до Північної Америки, де у 1909 році також було створене товариство любителів сіамських котів.
Проте популярність породи не допомогла їй, під час ІІ Світової війни порода у Європі була знищена. Врятувати породу допомогли американські заводчики. Проте це призвело до радикальної зміни зовнішнього виду породи – сіамці зовні стали нагадувати гепарда у мініатюрі. Не всі заводчики підтримали новий стандарт, який вийшов у 1966 році і закріпив новий вигляд кішок. З того часу у Європі існують паралельно клуби любителів “нових” та “старих” сіамців.

Характерні ознаки породи сіамських кішок.

Це витончена та елегантна порода.
Кошенята сіамської кішки народжуються повністю білими. Характерне забарвлення з’являється по мірі дорослішання.

Сіамська кішка мініатюрна та витончена. Голова середньої величини, пропорційна по відношенню до тулуба, клиноподібної форми. Ніс довгий, прямий, продовжує лінію чола без перенісся. Підборіддя та щелепи не великі. Вуха подовжені, великі, широкі в основі та загострені на кінцях. Очі мигдалевидні, злегка розкосі, не глибоко посаджені, ясно-блакитні або сині. Шия довга, струнка. Тіло м’язисте, гнучке, дещо видовжине, пропорційно складене. Плечі на бедра приблизно однієї ширини. Спина та поперек сильні. Ноги довгі та тонкі, але сильні, задні трохи довші за передні. Лапки маленькі овальні. Хвіст довгий, тонкий, на кінці загострений. Шерсть дуже коротка, густа, блискуча, щільно прилягає до тіла. У всіх сіамських кішок характерне акромеланічне забарвлення, це коли основний колір хутра та колір шерсті на мордочці, вушках, лапках та хвості відрізняються. Фелінологи таке забарвлення називають пойнтом.
Сіамські кошенята народжуються повністю світлими і тільки дорослішаючи темнішають. Наразі за кольором хутра виділяють приблизно 20 різновидів сіамської кішки.
Найпопулярніші різновиди забарвлення сіамської кішки:
сіл-пойнт – основний колір кремовий, з плавним переходом до світло-коричневого. Мордочка, вуха, хвіст, ноги та лапки – глибокого чорно-коричневого кольору. Повна маска на мордочці з’єднується з вушками полосками. Очі яскраві, глибокого блакитного кольору.
блю-пойнт – сніжно-біле забарвлення на спинці, яке переходить в блакитне того ж відтінку, що й пойнти, але світліше. Мордочка, вуха, хвіст, ноги та лапки – блакитні однорідного відтінку. Вушка не повинні бути темніші ніж інші пойнти. Очі яскравого блакитного кольору.
чоколіт-пойнт– основне забарвлення кольору слонячої кістки, пойнти шоколадного кольору однорідного відтінку. Колір очей – синій або блакитний.

лайл ек-пойнт– тіло кольору збитого яєчного білку, а відмітини – світло-сірі з рожевим відливом. Ніс та подушечки лапок – світло лилового відтінку. Очі – яскраво блакитні.

таббі-пойнт – це не поєднання кольорів а специфіка пойнтів, коли відмітини не однорідні а смугами. Колір тулуба та відмітин повинен відповідати стандарту: сіл-пойнт, блю-пойнт, чоколіт-пойнт, лайлек-пойнт.
ред-пойнт білий, але може бути й абрикосовий відтінок, тулуба мордочка, вуха, ноги, лапи, хвіст – золотисто-червоні або абрикосові. Ніс рожевий. Очі яскраво блакитні. Смуги на голові, хвості та тогах не вважаються недоліком.

Особливості догляду та характер сіамської кішки.

Сіамці дуже гарні мисливці,.

Догляд за сіамською породою мінімальний через те, що воним мають дуже коротке хутро. Хоча кішки самостійно добре доглядають за своєю шубкою раз у тиждень треба їх вичісувати та мити за необхідності. Також, треба регулярно чистити вушка серветкою, яка змочена у теплій кип’яченій воді.

Зазвичай сіамські кішки дуже лагідні та ніжні. Вони швидко прив’язуються до господарів і дуже їм віддані. Сіамки люблять “поговорити” із господарем, тож якщо будете регулярно виділяти час на спілкування, матимете не тільки гарного слухача але й “співрозмовника”, який радо підтримає бесіду. Сіамські кішки дуже добре вміють виразити свої емоції голосом. Вони дуже незалежні, наполегливі та вперті. Гарні мисливці. Завжди раді погратися, якщо ви підтримаєте її ініціативу й приймете участь у грі, радості кішки не буде меж.
Сіамські кішки дуже чутливо реагують на зміну настрою господаря, тому розуміють коли господарь має настрій для спілкування, а коли краще його не чіпати. Це інтелектуали котячого світу вони легко піддаються дресеруванню, швидко звикають до ошийника та шлейки, тож ви зможете гуляти з сіамською кішкою по вулиці так як з собачкою.
Нажаль колись хтось з невідомих причин зіпсував їх репутацію і багато хто вважає сіамських кішок агресивними, егоїстичними, мстивими та істеричними. Із реальним станом речей всі розповіді про поганий характер сіамских кішок не мають нічого спільного, звичайно якщо приділяти кішці увагу та займатися її вихованням. Це унікальні кішки, якщо ви зупините свій вибір на цій породі та подаруєте свою любов, увагу та турботу, то будьте певні – у вашому домі поселиться щастя.

До яких хвороб мають схильність сіамські кішки.

Сіамські кішки мають схильність до ряду серьйозних захворювать. Зокрема: аденокарцинома тонкої кишки – рак кишківника; алахазия стравоходу – захворювання стравоходу, яке призводить до збільшення стравоходу та утруднює проникнення їжи; астма; гиперестезия – підвищена чутливість до болю; схильність до раку легеней. Вони можуть страждати від алергії, зокрема на де-яку їжу, тютюновий дим, книжковий пил, дезодоранти, блошині укуси. Також маютьсхильність до стоматологічних проблем, тому необхідно слідкувати за гігієною ротової порожнини кішки.

Please follow and like us:
RSS
Follow by Email
Facebook
Twitter
LinkedIn

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *